Пастка глобального домінування: чому рекордний експорт сонячних панелей заганяє Китай у збитки
Як промисловий тріумф Пекіна обернувся кризою надвиробництва та ціновою війною
Китайська сонячна індустрія є одним із найуспішніших промислових проєктів у новітній історії. За два десятиліття країна перетворилася на абсолютний центр світового виробництва, контролюючи випуск компонентів від полікремнію до готових модулів. Масштаби цього виробництва зробили відновлювану енергію доступною для всього світу.
Проте в основі цього успіху закладений глибокий парадокс: що більше сонячних панелей Китай виробляє та експортує, то важче його компаніям отримувати прибуток. Стратегія, побудована на низьких цінах і колосальних обсягах, призвела до кризи надвиробництва, яка загрожує стабільності всієї галузі.
Масштаби експансії та фінансовий парадокс
У 2025 році Китай зміцнив статус одноосібного лідера «зеленої» індустрії. За даними аналітичного центру Ember, лише за один рік у країні встановили 378 ГВт нових сонячних потужностей. Це значно більше, ніж увесь інший світ разом узятий (США, ЄС, Індія, Африка та Близький Схід), який спромігся сукупно на 242 ГВт. Таким чином, на Китай припав 61% від загального світового приросту сонячної генерації.
Працівник перевіряє якість сонячної панелі на заводі компанії LONGi Green Technology Co — китайського виробника сонячного обладнання з монокристалічного кремнію
Паралельно країна фіксує рекорди в експорті. За даними митної статистики від Data Canvas, у 2025 році китайські виробники відправили за кордон близько 248 ГВт сонячних модулів. Проте фінансові показники свідчать про аномалію: доходи КНР від цього експорту досягли піку ще у 2022 році, склавши 42,3 мільярда доларів за обсягу 156 ГВт (середня ціна — 0,27 долара за ват). Для порівняння, у 2017 році за експорту 33 ГВт дохід становив 11,3 мільярда доларів (0,34 долара за ват). А вже у 2025 році, попри рекордні 248 ГВт відвантажень, експортна виручка обвалилася до 23,7 мільярда доларів, а середня вартість вата потужності впала до критичних 0,095 долара. Тобто за три роки фізичний експорт зріс майже на 100 ГВт, а дохід скоротився вдвічі.
Причини кризи: надвиробництво та технологічний стрибок
Головним чинником дестабілізації стала криза надвиробництва. Роки аномального попиту, державна підтримка, дешеві кредити та конкуренція між китайськими провінціями призвели до хаотичного розширення заводів. До 2024 року потужності Китаю з випуску модулів перевищили 1100 ГВт на рік, тоді як глобальна спроможність усіх заводів планети сягнула 1,5 ТВт (за даними Renewable Energy Policy Network). Лише за один рік китайські фабрики випустили 630 ГВт модулів — майже вдвічі більше, ніж зміг поглинути їхній надпотужний внутрішній ринок. Пропозиція затопила ринок, спровокувавши жорстку цінову війну.
Додатково на ціни натиснув технологічний стрибок — перехід від застарілих елементів типу p-type (на основі бору) до ефективніших n-type (на основі фосфору). Нові елементи мають вищий коефіцієнт корисної дії, мінімально деградують під сонцем і служать щонайменше 10–15 років. Китайські виробники швидко перевели лінії на автоматизований випуск n-type, що знизило собівартість до історичного мінімуму. Проте на тлі надлишку продукції спроби компаній витіснити конкурентів остаточно обвалили ринкові ціни.
Гра на виживання та глобальна залежність
Для кінцевих споживачів у світі дешевші панелі стали позитивним чинником, запустивши сонячний бум у Пакистані, Бразилії, Саудівській Аравії, ПАР та Єгипті. Натомість для самих китайських вертикально інтегрованих гігантів (JinkoSolar, LONGi, Trina Solar, JA Solar), які контролюють повний цикл виробництва, ситуація стала критичною. Вони змушені працювати з нульовою маржею або зі збитками. Наприклад, виручка лідера ринку JinkoSolar просіла з 13,63 мільярда доларів у 2024 році до 9,68 мільярда у 2025-му.
LONGi повідомила про зниження виручки на 14,83% у річному вимірі за перше півріччя 2025 року. Фото: LONGi
Слабші гравці ринку опинилися на межі ліквідації. Компанія Gansu Golden Solar розпочала реструктуризацію, гігант Aiko Solar зафіксував чистий збиток близько 740 мільйонів доларів, а дочірня структура холдингу Akcome збанкрутувала через прострочені борги. Масштаб кризи змусив втрутитися Міністерство промисловості та інформаційних технологій КНР, яке закликало топменеджмент припинити «цінове самознищення» і обмежити запуск нових ліній.
Китай наразі контролює 80% світового виробничого ланцюга сонячної індустрії, а у сфері вирощування кремнієвих пластин залежність світу від КНР сягає 95%. Більшість закордонних заводів здійснюють лише фінальну збірку. Навіть зусилля США, які в межах Закону про зниження інфляції (IRA) наростили потужності до 51 ГВт, або програми підтримки в Індії поки залишаються краплею в морі на тлі китайських 1100 ГВт. У Європі, яка втратила власну промисловість у ціновій війні з КНР ще на початку 2000-х років, 98% імпортованих панелей досі мають маркування «Made in China». За даними InfoLink, географія китайського експорту у 2025 році розподілилася так: Європа отримала 84 ГВт, Азійсько-Тихоокеанський регіон — 64 ГВт, Америки — 23,3 ГВт, Близький Схід — 22,7 ГВт, а Африка — 12,6 ГВт.
Висновки
Сонячна індустрія Китаю стала жертвою власного масштабу. Для глобального енергетичного переходу це позитивний фактор, оскільки вартість чистої генерації знизилася до мінімуму. Проте для китайських виробників настає період болючої трансформації: ринок очікує жорстка консолідація, банкрутство неефективних підприємств та примусове стримування внутрішніх цінових воєн з боку держави. Наступним етапом стане спостереження за тим, як Пекіну вдасться балансувати між збереженням промислового домінування та фінансовою життєздатністю власних підприємств.