Батарея завдовжки у два футбольні поля: новий енергетичний проєкт Швейцарії
Гігантський енергетичний комплекс має допомогти уникати блекаутів і стабілізувати європейські енергомережі
На півночі Швейцарії будівельники вже працюють над масштабним котлованом глибиною майже 30 метрів і завдовжки понад 200 метрів — приблизно як два футбольні поля. Саме тут планують розмістити першу у країні окисно-відновну батарею для зберігання чистої енергії, яка водночас стане найпотужнішою у своєму класі у світі.
Ідея полягає у використанні технології зберігання енергії, якій майже 150 років, для запобігання відключенням електроенергії та підтримки стабільності швейцарських і європейських енергомереж у періоди коливань попиту. Проєкт реалізує швейцарська енергетична компанія FlexBase, а його вартість оцінюється у понад мільярд доларів США.
Співзасновник FlexBase Марсель Аумер повідомив, що система зможе вводити або поглинати до 1,2 ГВт·год електроенергії за кілька мілісекунд. Це еквівалентно потужності атомної електростанції Лейбштадтська АЕС, розташованої в тому ж регіоні поблизу кордону з Німеччиною. Сама ж гігантська батарея працюватиме на надлишковій енергії, що виробляється вітровими електростанціями.
Теоретично ця технологія бере початок ще з 1879 року, а згодом була вдосконалена завдяки дослідженням NASA у 1950–1970-х роках. Хоча літій-іонні акумулятори нині є більш поширеними, розвиненими та доступними, вони переважно придатні для короткочасного зберігання енергії. Натомість окисно-відновні акумулятори краще підходять для довготривалого зберігання енергії в масштабах енергосистем.
Ця величезна пісочниця згодом вмістить найпотужнішу у світі окисно-відновну батарею для зберігання відновлюваної енергії
У FlexBase зазначають, що різні компоненти таких систем — резервуари, мембрани, стеки елементів і насоси — стали дешевшими внаслідок розвитку галузі за останні роки.
Окисно-відновний акумулятор працює за принципом накопичення енергії в рідких електролітах. Дві хімічні речовини з високим вмістом води зберігаються у великих резервуарах і прокачуються через елемент, розділений мембраною. Під час заряджання іони проходять через мембрану з позитивного боку на негативний, змінюючи ступінь окиснення та накопичуючи енергію на тривалий час. Під час розряджання відбувається зворотний процес, і ці цикли є багаторазовими та стабільними.
Завдяки цьому термін служби акумулятора практично необмежений. Крім того, він не горить і майже повністю придатний до переробки після завершення експлуатації.
Окисно-відновна батарея використовує рідкі електроліти, які зберігаються у великих резервуарах і прокачуються через елемент, розділений мембраною
Швейцарська батарея матиме потужність 2,1 ГВт·год, чого, за оцінками, достатньо для забезпечення електроенергією близько 210 000 домогосподарств протягом одного дня. Окрім запобігання перебоям в електропостачанні, система також має покривати високий попит з боку центрів обробки даних зі штучним інтелектом у регіоні.
Така потужність значно перевищує китайський проєкт Xinhua Ushi з показником 700 МВт·год, який наразі є найбільшою діючою окисно-відновною батареєю. Водночас подібні технології активно розвивають Японія та Німеччина.
Батарея буде розташована на території технологічного комплексу, де також працюватимуть центр обробки даних, лабораторії та офіси
FlexBase сподівається запустити батарею в експлуатацію у 2029 році. Після цього вона стане частиною технологічного комплексу площею 215 000 кв. футів (~20 000 кв. м), де також будуть розташовані центр обробки даних, лабораторії та офіси.