Розробила його індійська студія Sanjay Puri Architects. Університет Престиж, розташований у центральноіндійському місті Індор, має приголомшливу п’ятиповерхову будівлю, яка містить семінарські зали, аудиторію, бібліотеку, офіси та кафетерій. Над цією спорудою висотою 28 метрів знаходиться прохідний дах, що складається з 463 ступінчастих платформ. Кожна з них може використовуватися як соціальний простір для зустрічей студентів та викладачів; вся будівля може служити аудиторією просто неба для 9000 глядачів.
Тераса площею у майже 30 тисяч квадратних метрів (97 000) квадратних футів піднімається по діагоналі від північної точки будівлі; її численні платформи перемежовуються з природно освітленими ландшафтними внутрішніми двориками.
До речі, асоціації в індійських архітекторів були геть іншими, ніж мої. За їх словами дизайн натхненний індійськими сходовими колодязями – типом резервуарів для зберігання води з коридорами сходів, які вели вниз аби люди мали легкий доступ до прісної води, навіть коли їхні запаси вичерпувалися в посушливі періоди. Кажуть, що їх можна було знайти по всій західній Індії, і вони функціонували з VII по XIX століття.
Такі резервуари, також слугували місцями для громадських зібрань та релігійних церемоній. Студія зазначає, що Університет Престижу вже використовував дах для проведення лекцій, ігор та підняття прапора на День незалежності Індії.
Нечасто можна побачити дахи, використані настільки інноваційно. Єдине, що спадає на думку, — це завод з переробки відходів на енергію CopenHill у Копенгагені; там зроблені лижний спуск, пішохідна доріжка, траса для слалому з контрольованим часом, і все це на похилому даху, який має вигин на півдорозі.
Окрім даху аудиторії, студія використала інші розумні рішення, щоб підтримувати прохолоду в будівлі в спекотному кліматі Індору, де температура протягом більшої частини року тримається від 30 °C до 40 °C. Ступінчаста конструкція сама по собі зменшує кількість вертикальної циркуляції, необхідної для охолодження будівлі.
Безперервна діагональна внутрішня вулиця, що проходить через увесь перший поверх, доповнює затінені внутрішні дворики та забезпечує природну вентиляцію внутрішніх просторів. Крім того, перфоровані скловолоконно-залізобетонні екрани огортають східний, західний та південний фасади будівлі, щоб боротися з зі спекою. Біля основи головної будівлі також є неглибокий басейн, який допомагає пасивно охолоджувати інтер’єр.
Кампус площею майже 13 гектарів (32 акри) розрахований на 3000 студентів. На першому поверсі розташовані спільні приміщення, зокрема кафетерій на 700 місць, вищезгадані внутрішні дворики та критий аудиторій. Бібліотека розташована на першому поверсі, а внизу, через коридор, перекинутий місток. Сорок п’ять аудиторій розташовані на другому та третьому поверхах, а кабінети викладачів та адміністративні приміщення знаходяться на четвертому поверсі.
Будівля впізнавана за облицюванням з глиняної цегли, яка покриває бетон та цеглою з летючої золи. Летюча зола — це дрібний порошок, який утворюється під час спалювання вугілля і вловлюється фільтрами на електростанціях. Інтер’єри вирізняються відкритим бетоном та підлогою, викладеною індійським пісковиком. Для 34-річної студії, яка має за плечима численні відомі проєкти, це може бути її найінноваційнішою роботою.
Дивіться про нього в нашому відео - тут, або на YouTube-каналі Lanka.Media
